Повідомте про події та творчих людей у Вашому місті, селі, районі! Ласкаво просимо до КОЛА!
Поділитись
01-11-2009 13:45    візитка
Життя прекрасне без прикрас!

На затишній драбівській вуличці оселя подружжя Деркачів  потопає у зелені, яку пробивають червонуваті й золотаві  відблиски від щедрих літніх плодів – груш і яблук. Та ще при кожному подиху лагідного вітерцю спалахують через розкуйовджені крони дерев розкішні жоржини...

Іван Єгорович та Олександра Петрівна ДеркачіОселя Івана Єгоровича та Олександри Петрівни Деркачів – художника та його вірної помічниці – справжня картинна галерея. Пейзажі лівобережної Черкащини та присулля, світло й тепло, легкий ліризм у портретах земляків, особливе зачарування здавалося б звичайними життєвими сюжетами і квіти, квіти, квіти. Іванові Єгоровичу не раз доводилося чути захоплені відгуки і здивовані зауваження, адже чомусь вважається, що квіти в живопису найкраще вдаються жінкам-художницям. Може й так, але...
Іван Єгорович Деркач народився й виріс у  селі Безпальчому, яке нині у Золотоніському, а тоді було в Гельмязівському районі. Малювання для них із старшим братом Василем було найулюбленішою розвагою, на яку, втім, старші члени численної родини мали різні погляди:
– Буває сидимо з братом на печі, щось вимальовуємо і завмираємо, як тільки рипнуть двері, – розповідає художник, –  ага,  дід Іван, то все ховай, а дід Макар – то можна. Дід Іван, материн батько, все бувало казав: „Хлопці, ви не балуйтеся, а вчіть арифметику – то вам грамота буде!”
Але ж, попри незадоволення старших, хлопці до старших класів так виросли у майстерності, що їм доручали досить серйозні оформлювальні роботи в школі.  Менший, Іван, намалював для школи копію знаменитої васнєцовської картини „Іван Царевич на сірому вовку”.  А старший з братів – Василь – цілу галерею портретів знаменитих хіміків для хімічного кабінету. Та, зрештою, продовжив освіту у звичайному для села напрямку – став ветеринарним лікарем. Здавалося, що сільськогосподарська професія очікувала і на Івана, та, як водиться, втрутився Його Величність Випадок. Наче знічев’я шкільний учитель музики з сусіднього села порадив випускникові спробувати вступити до Заочного народного університету мистецтв, що в Москві. Тривалий час цей заклад був справжнім порятунком для творчих людей з глибинки, де не було ні відповідних шкіл, гуртків чи студій, даючи можливість дистанційно опанувати основи різноманітних мистецтв і впевнено зробити перші кроки до майстерності.
Ця подія круто повернула долю Івана Деркача. Взявши свої малюнки та живописні роботи в папку він вирішив шукати професійної реалізації ближче до свого уподобання. І так сталося, що знайшов вільну посаду художника-оформлювача в Драбові.
Хто знає, то робота районного (тоді при райкомі партії) художника, більше нагадувала інтенсивне виробництво. Завантаження бувало таке, що часу на вільні творчі пошуки майже не лишалося – двічі на рік оновлювалася районна дошка пошани, а це по 40 портретів, різноманітна наочна агітація різних етапів щорічних „битв за врожаї”, гасла й плакати на традиційні демонстрації, найвідповідальніша робота – портрети членів політбюро, якщо там раптом ставалися якісь зміни і так далій далі. А ще ж прохання від директорів шкіл, бо ж у 70-ті стало престижним високохудожнє оформлення предметних кабінетів.
З такими ж проханнями зверталися і керівники районних установ. Так молодий художник зайшов одного разу і до районної дитячої бібліотеки і... загубив тут своє серце. Бібліотекарка була не просто чарівною, а й мала найвишуканішу, рідкісну і в ті роки власну прикрасу – довжелезну важку косу.
Багато років пройшло з тієї миті. Олександра Петрівна переконала вже свого чоловіка продовжити професійне навчання – він здобув вищу освіту художника книжкової графіки в Українському поліграфічному інституті ім. Івана Федорова (м.Львів). А десь із середини 80-х років минулого століття дружина стала потроху організовувати виставки робіт свого чоловіка:
– До цього часу він переважно роботи роздарював. Якоїсь колекції чи можливості побачити його творчість цілісно не було. То ж я потроху стала цим займатися, – говорить Олександра Петрівна.
Вона з намагалася показати роботи чоловіка за будь-якої нагоди: в складі делегацій району – на виставках в Києві, Черкасах, Каневі, Миргороді, Великих Сорочинцах, Новоград-Волинському. Якийсь час виїжджала з картинами чоловік на вернісажі Андріївського узвозу в Києві. Там в одній з численних малесеньких галерей пройшла і персональна виставка робіт художника Івана Деркача. У самому Драбові відбулося чимало виставок художника.
Його роботи є у багатьох людей з усієї України і далеко поза її кордонами. Чимало картин Іван Єгорович подарував братові, є картини в зібраннях народних депутатів України, а ще у любителів та поціновувачів з Росії, Польщі, Німеччини, США та навіть Індії.
Нині Іван Єгорович на пенсії і може працювати вільно і творчо, як завжди хотів. Драбівчани його шанують – він нагороджений чималою кількістю районних відзнак. Художник Іван Деркач поруч з іншими видатними особистостями району є справжньою мистецькою візиткою краю.
А щодо того, кому які сюжети – чоловікам чи жінкам – вдаються краще, то Іван Єгорович вважає, що в кожному сюжеті йому вдається побачити  справжню суть. Йому близька творчість групи „Передвижників”, українських художників Пимоненка, Мурашка, і сам він визначає свій стиль як класичний реалізм, навіть натуралізм:
–  Все в моїх картинах – без прикрас, взяте прямо з життя. Я не додаю нічого до природи, а малюю так, як є, без фантастичності і декорування. Вважаю, що прекрасне прикрас не потребує.

 



01.11.2009         Оксана Колісник

Ще статті на тему



НОВИНИ, ПОДІЇ

03 грудня
13:17 У кожного свій шлях до мистецтва, в тому числі до мистецтва вишивки. Одні починають вишивати ще в дитинстві, інші вже в зрілому віці під впливом творів знаних майстрів, або в час випробувань...

12:57 35 років від дня свого народження відзначила Обласна бібліотека для юнацтва імені Василя Симоненка. Ставши з самого свого відкриття одним з найулюбленіших місць спілкування для молоді, бібліотека і через десятиріччя, не зважаючи на суспільні, інформаційні шторми, утримує це лідерство, сміливо дивиться в майбутнє, відкриваючи перед своїми читачами нові горизонти Світу Книги.

12:48 Здається, перерва надто затяглася...

13 вересня
16:02 Хор імені Миколи Лисенка з Утрехту (Голандія) співав для черкащан українські пісні. Це перші гастролі унікального — українського без українців — колективу містами Центральної та Східної України. Ця зворушлива подія зібрала повний зал Черкаської обласної філармонії.

15:34 Свої перші півстоліття Юрій Прокопчук,артист Черкаського академічного обласного музично-драматичного театру імені Т.Г.Шевченка відзначив творчим вечором-бенефісом в колі родини, колег та шанувальників його оригінальної творчості.

15:11 Акція “Родченко-120” відбулася у Черкаському художньому музеї. Присвячена вона 120-річчю від дня народження Олександра Родченка, засновнику жанру політико-соціального та рекламного плаката в перші роки радянської влади, художнику, фотографу, співавтору Володимира Маяковського. До акції, яка проходить в рамках Московського міжнародного бієнале графічного дизайну “Золота бджола” приєдналися провідні картинні галереї Росії та світу.

18 липня
15:35 "Тут мав би співати Державний заслужений академічний Черкаський народний хор", - це перефразування стандартної рекламної формули і матеріал від Лева Хмельковського, редактора українського тижневика "Свобода" із США, читайте як постскриптум до недавньої презентації влади (чи все ж культури?) Черкащини в США.

01 липня
12:08 "Неможливе мистецтво" від Ярослава Гладкого – виставку унікальних дереворитів представляє Черкаський художній музей. Перша у Черкасах виставка майстра, який знайшов у Подніпров'ї коріння свого давнього роду.

11:45 „Символи мого народу” – у Черкаському художньому музеї виставка витинанок Віктора Співака. Його роботи є втіленням нового рівня традиційного уявлення споконвічних традицій давнього українського мистецтва.

24 червня
09:05 «Заслужений академічний Черкаський народний хор виявився чужим на Бруклінському фестивалі, а міг би…» Враження від перебування делегації з Черкащини у США від Лева Хмельковського, провідного редактора найстарішої газети українців закордоння «Свобода».

06 червня
00:50 І знову Кам'янка - центр музичного Всесвіту. У останній день 22-го Міжнародного фестивалю "Музичні прем'єри сезону", який відбувався в Києві у містечку над Тясмином засяяло справжнє мистецьке сузір'я - всесвітньо відомі музиканти з Росії, Італії, Німеччини грали для кам'янчан і слухали юних кам'янських колег.

28 травня
14:28 Черкаський художній музей відзначає 20-річчя від дня створення. Він наймолодший в Україні, але один з найдинамічніших, найцікавіших для відвідувачів.

17 травня
14:00 Гран-прі всеукраїнського хорового фестивалю – у черкаського «Канону»! Кришталеві писанки – відзнаки переможців IX Всеукраїнського фестивалю «Наддніпрянські пасхальні піснеспіви» – привезли до Черкас з творчої поїздки до Дніпропетровська артисти камерного хору «Канон».

13:18 Одинаки й родини! Усі – на «Кайдашеві гостини»! Фольклорне свято, назване на честь героїв Івана Нечуя-Левицького, відбулося у Корсуні-Шевченківському.

13:08 55-річчя від дня заснування відзначила Корсунь-Шевченківська дитяча школа мистецтв

12:53 «У колі муз» разом – актори Черкаського музично-драматичного театру та учні гуманітарно-правового ліцею.

11 травня
13:19 19 травня вперше у Черкасах на "Ніч музеїв" - запрошує Черкаський художній музей. Свято триватиме до опівночі!

13:00 19 травня у Медведівці на Чигиринщині відзначатимуть 244 річницю від початку "Коліївщини" та вшановуватимуть пам'ять свого героїчного земляка козацького ватажка Максима Залізняка

12:41 15 травня о 15.00 у бібліотеці і мені Лесі Українки - презентація двотомного путівника "Польські замки і резиденції в Україні", створеного журналістом та мандрівником Дмитром Антонюком та виданого видавництвом "Грані-Т"

03 травня
11:37 Черкаський симфонічний – перші кроки творчого шляху відбулися. Слухачі благословили новий колектив оплесками й квітами, справа за владним благословінням - офіційними документами.