|
19-06-2009 12:41 візитка Казковий світ Ольги Отнякіної
Це дивовижний світ. Він озивається такими давніми часами. Які вже й не історія, а справжня казка. Пам'ятаєте  Франкове “Коли ще звіри говорили”? Світ, який створює Ольга Отнякіна, озивається таємницями природи і людської душі, він сповнений гармонійним співзвуччям форм і кольорів, здатен полонити як досвідченого знавця найвишуканішого мистецтва, так і зупинити заклопотаного перехожого.
кор. Пані Ольго, Ви нині визнаний митець, член Національної спілки майстрів народного мистецтва України. Ваші роботи є окрасою колекцій визначних людей – політиків, письменників, бізнесменів. Та якщо повернутися до джерел?
Ольга. Я родом з Кам’янки – міста яке було джерелом натхнення для багатьох видатних митців. Наша родина – творча. Батько – Микола Бердник – художник. Його роботи зараз виставлені у Кам’янському історичному музеї. Я зростала серед поетичних збірок і художніх робіт, ні з чим не порівняних пахощів лляної олії – художніх олійних фарб. Я спостерігала, як білі полотна перетворюються на світ образів. Все оточення мого дитинства було принизане мистецтвом, навіть бесіди батьків з гостями за вечірнім чаєм – надзвичайно інтелігентні та світлі...
кор. Але художню освіту Ви здобувати таки не стали?
Ольга. Так, після закінчення інституту я почала працювати в обласній науковій бібліотеці імені Шевченка (тоді – Маяковського) методистом. Я часто виїжджала до районних центрів і до сільських бібліотек, допомагала організовувати роботу, зустрічалася з багатьма людьми, по-справжньому залюбеними у свій край. І поволі захопилася сам історією, шукаючи знань про все давніші часи, про людей, народи, які жили на нашій землі, їхнє ставлення до навколишнього світу, вірування, про те, як їхні світогляд втілювався у матеріальну культуру.
Саме у бібліотеці я відкрила для себе творчість Марії Приймаченко. У її роботах, здається, відкрилося вічне творче джерело нашого краю, як відкривалося воно і триста , і дві тисячі років тому. Під цим враженням я почала й собі по-троху пробувати – маленькі символічні фігурки, обереги. А вже народивши донечку, взялася працювати по-справжньому. На момент, коли донечці виповнилося 2 роки, я вже мала у своєму активі й перші виставки.
кор. Початок творчого шляху вимогливого до себе художника завжди пов’язаний із сумнівами. Справжньою удачею може бути зустріч з людиною, яка підтримає, підкаже, подарує впевненість у своїх силах та обраному шляху.
Ольга. Я таку підтримку отримала від Олександри та Миколи Теліженків, яким показала ще перші роботи. Згодом мене запросили викладати до професійно-технічного училища №20 (нині це художньо-технічний коледж). У середині 90-х років минулого століття до цього навчального закладу, я вважаю, були зібрані найкращі творчі сили Черкащини, які творили та популяризували декоративно-ужиткове мистецтво. Я викладала технологію кераміки, релігієзнавство, історію мистецтва, була майстром виробничого навчання і водночас вчилася у художників та майстрів. До тонкощів опановувала обраний матеріал – глину. Тут я перепробувала традиційні технології ліплення та розпису, тут знайшла вже свій напрямок, свої форми, свої кольори.
кор. Чим відрізняється Ваша кераміка від традиційної?
Ольга. Традиційна українська кераміка розписується ангобами та поливами. Та вони не дають тої насиченості кольорів, якої б мені хотілося. Тому я працюю темперними фарбами на основі ПВА. Вони чимось подібні до гуаші – улюбленого матеріалу Марії Приймаченко.
 Ольга Отнякіна є бажаним учасником багатьох мистецьких подій в Україні, пов’язаних із декоративно-ужитковим мистецтвом, успішно представляє українське народне мистецтво за кордоном. Минулого літа у складі численної делегації брала участь у Днях України у Європа-Парку. Це величезний виставково-розважальний комплекс у Німеччині, поблизу Фрайбурга. Там представлені культура, традиції, ремесла, розваги народів Європи. Чимало країн, в тому числі й Росія (її павільйону вже 20 років!), мають там постійні експозиції. Україна ж представляла себе вперше за ініціативою благодійного фонду “Україна-3000”, очолюваному Катериною Ющенко. Ольга Отнякіна та інші українські майстри не тільки показували свої роботи, а й вели величезний майстер-клас для бажаючих спробувати себе в українських ремеслах. Розпис глиняної іграшки просто притягував до себе дітлашню та й дорослі ставали по-дитячому безпосередніми і просвітленими, розмальовуючи квітами симпатичних бичків і кицьок, пташок та невідомих фантастичних звірів:
Ольга. Цікавість до нашої культури, мистецтва – величезна! Бували дні, коли й голови підняти було неможливо. За підрахунками організаторів, по 13 тисяч відвідувачів щодня проходили через наші майстер-класи.
кор. А черкащани коли і де могли б спробувати й собі?
Ольга. Я не планую поки що персональної виставки у Черкасах. Бо хочу, щоб мої роботи ... бачили. Наші музеї й галереї, на жаль, мало працюють з організацією глядачів, зі школами, наприклад. З другого боку, навчальні заклади, починаючи від дитячих садків, мало цікавляться можливостями мистецтва для виховання. Скажімо, моя іграшка – це казка, загадка, інтрига, світ гри, якиий вчить спілкуванню, розповідає про звичаї, традиції, історію народу і країни. А якщо дитина сама виготовить іграшку? Адже народна іграшка, на відміну від ширвжитку, не містить жодного випадкового елементу. Форма, кожна деталь розпису – глибока символіка – мова, якою можна говорити із давниною , звертатися до почуттів сучасників, висловлювати побажання – здоров’я, достатку, родинного щастя, сміливості, які у “перекладі” на таку символічну мову сприймаються емоційно і щиро.
Ольга Отнякіна продовжує творити казковий світ. Пробуджений колись генієм Марії Приймаченко, він став абсолютно самодостатнім. Мистецькій інтуїції художниці, народного майстра відкриті надзвичайні обшири через глибокі багатовимірні знання історії, народного мистецтва, символіки, українського фольклору. Тому-то творчість Ольги Отнякіної не лишає байдужості ні на дитячих обличчях, ні на обличчях тонких знавців. Та й власники амбітних та коштовних мистецьких збірок беззбройні проти барвистої української казки.
Стаття надрукована у 2-му випуску журналу "Ритм України. Культура, мистецтво, туризм Черкащини"
|
13:17