Велика спокуса одразу ж звернутися до працівників житлово-комунального господарства, в обов’язок яких входить прибирання більшої частини міської території та вивіз сміття:

– Ситуація жахлива! Щодня ще до 8-ї ранку я об’їжджаю місто і завжди зупиняюся побіля стихійних сміттєзвалищ, які часто з’являються за одну ніч. Самі розумієте, до початку власне робочого дня такі видовища настрій вже і зіпсують, говорить заступник начальника управління житлово-комунального господарства міськвиконкому Ольга Протасенко. За її словами особливо важко дається комунальникам взаєморозуміння із мешканцями приватного сектора, частина яких вперто не бажає оплачувати послуги з вивозу сміття, мотивуючи тим, що „утилізують” його на власних дворищах. Є й „оригінали” у великоповерховій забудові. Так, наприклад, мешканці будинку, в якому розташована кав’ярня „Корона”, навідріз відмовляються від встановлення сміттєвих контейнерів у своєму дворі. Мішки зі сміттям виставляють під дерева, аби машина, що прибирає місто їх забирала. За час між цими двома подіями, зрозуміло що вміст ще „ревізують” котики та собачки з відповідними наслідками. І особливу прикрість навесні комунальникам приносять Дніпрові схили, лісосмуги та лісонасадження. Хто смітив –– невідомо. А на роботи з прибирання черга не стоїть. Хіба служба зайнятості направить на громадські роботи. Свідки Ієгови, за словами Ольги Протасенко вже третій рік поспіль всім миром виходять наводити лад на береги Дніпра, з навчальних закладів з готовністю відгукується Медичний коледж, студенти якого цього року прибиратимуть Першотравневий парк (чому не парафіяни Свято Михайлівського собору?). Керівники більшості навчальних закладів намагаються вберегти своїх вихованців, учнів, студентів від робіт з прибирання, мотивуючи це відповідними нормативними документами та неможливістю дотриматися безпеки: „Там же шприці, потрібні спец заходи!” „А смітить же хто? Великою мірою – молодь, – зауважує Ольга Протасенко, – як вони привчатимуться до чистоти, коли не будуть змушені прибирати?”

 

Як і Ольга Протасенко, головний санітарний лікар міста Черкаси Василь Загородній наполягає на необхідності виховання відчуття чистоти і відповідальності за чистоту в місті змалечку: „Я пропонував ще минулому керівництву програму санітарного виховання дітей та молоді, починаючи з дитячого садочка, зі школи. Я пропонував, щоб зібралися служба наша, екології, освіти та розробили тематику бесід для найменших діток, диктантів чи творів для старших. Щоб розроблена була система соціальної реклами в місті. Щоб власники біл-бордів на дві реклами алкоголю, тютюну чи чогось іще розміщували бодай одну виховного змісту. Дуже гарно, що Юлія Тимошенко кілька разів, поки йду додому, „дякує” мені „за правильний вибір”. Думаю, що запам’яталися б і прохання дотримуватися чистоти, любити свої місто, вулицю, двір, поважати сусідів."

 

За її словами, самими тільки силами працівників ЖКГ чистоту в місті не навести: „Я вважаю, що повинна бути програма, яка б привертала увагу до проблеми і виховувала мешканців.

 

На думку обох згаданих співрозмовників до виховних заходів зобов’язана підключитися й міліція, тим більше, що, як зауважив Василь Загородній ст. 10 Закону України „Про міліцію”, змушує правоохоронців дбати про санітарний стан у місті: „Раніше як було: щебінь, пісок, чи сміття –– складався протокол з відповідними наслідками. Дільничні не чекаючи чиєсь вказівки самі пильнували порядок на своїй території. Зараз хіба часто побачиш людину у формі, яка б обходила вулиці чи квартали?” Ольга Протасенко також вважає, що „люди в формі” могли б з більшою користю працювати щодо благоустрою. А проблема, на її думку, в тому, що міліція ніяким чином не підпорядковується місцевій владі. А було ж трохи інакше: „Кілька років тому, коли виникло було питання забруднення вулиці Пастерівської, то міський голова (це був Володими Олійник прим. авт.) недвозначно пообіцяв міліції, що як не впильнують злісних засмічувачів, самі местимуть вулицю. І було чисто!”, –– говорить Ольга Протасенко. Вона згадує недовгу, але досить плідну роботу міської екологічної міліції. Зараз же у рейди проти стихійних звалищ йдуть хіба дві-три жінки. Часто, роблячи зауваження, ризикують не тільки „наслухатися”, а й отримати монтіровкою по голові. При тому такі комунальні „рейнджерші” навіть права не мають поцікавитися особою своїх „співрозмовників”Ю те на що має право міліціонер. Автор може абсолютно підтвердити її слова, бо ж провела власний невеличкий експеримент. До монтіровки не доходило, а от вислухати кілька „непечатних” фраз довелося від згаданого на початку матеріалу цілком презентабельного курця „Парламенту”, „джентльмена” в замші та шкірі.

 

Вирішення питання чистоти міста у жорсткіших адміністративних штрафах та ще у виховних заходах бачить і начальник відділу екології та раціонального природокористування міськвиконкому Володимир Гусаченко. Але звертає увагу і на нестачу, скажімо, урн: „Буває біля дорогого магазину „бичок” нема куди викинути, урн просто немає”.

 

Дійсно, урн, особливо на околицях міста практично немає. Але ж і центр часто виглядає не чистішим за район „Д”, скажімо, а от головний санітарний лікар Василь Загородній „Від „Антенни” до „Кооператора” нарахував 54 урни”. Зі спостережень автора: поруч із згаданими на початку матеріалу дівчат із насінням було 4 урни на відстані щонайбільше 10 метрів. Проте вони відповіли, що викидають лушпиння на землю, бо... урн немає.

 

Сергієві Саєнку, начальнику міського управління освіти та депутату міської ради кількох скликань питання чистоти і благоустрою міста чимало допекло: „Виховувати в школі: про що Ви?”, –– говорить пан Саєнко і цитує Сухомлинського про виховання одного покоління батьків і , як наслідок, тривалі „канікули” для вчителів, булгаковського професора Преображенського про „розруху в голові”: „Скільки в школі не говори правильних речей, а „домашня наука” все ж переважить. Дитина заперечувати батькові не буде і матері зауважень робити також. Тому все, що робиться школою –– гляньте, в школах чисто, шкільні подвір’я прибрані, сміття немає – зводиться нанівець вдома. До тих пір, поки не буде діяти закон, отаке як маємо і буде! Можна буде на очах у мера розбити льодову фігурку і під підбадьорливе мамине „давай!” розбити ще одну. Можна викидати сміття з поверхів – у мене вдома навпроти вікон на дереві регулярно „розвішуються” сусідами згори курячі тельбухи. А можна викинути непотріб на клумбу, а на зауваження відповісти: „Щоб прибирати, є двірник!” Тільки штрафами можна чогось домогтися. Ось за те, що водій не пропустить пішохода, йому „припишуть” 80 гривень, а треба ще більше, бо ж і цей розмір діє далеко не на всіх. І за засмічення, за крадіжку, псування урн –– скільки ж ми з бюджету грошей на них та на всякі контейнери по виділяли! – треба так карати, аби й думки про таке боялися.”

 

По 2 – 3 (із загальної чисельності близько 300 з різних приводів) протоколи щодо санітарного стану та благоустрою направляють на адміністративну комісію райвиконкому дільничні інспектори Соснівського району: „Наша функція обмежується саме складанням протоколу, а заходи впливу знаходяться повністю в руках місцевої влади,” –– говорить керівник сектору дільничних інспекторів Соснівського районного відділу міністерства Внутрішніх справ Віктор Коваленко і посилається на статтю 152 Адміністративного Кодексу України. Віктор Коваленко вважає, що РЕУ, санстанція та інші підрозділи та служби місцевої влади мають значно більше можливостей для контролю санітарного стану міста, ніж використовують. А у міліції, окрім проблем з благоустроєм і сміттям, багато інших, в тім числі й дуже загрозливих. Нарікає керівник Соснівських дільничних інспекторів і на перевантаження: „За нормами на одного дільничного повинно припадати до 3 тисяч чоловік населення, у нашому районі реально – вдвічі більше.” Тим не менше, міліція намагається координувати свої дії із владою, Соснівським райвиконкомом. Але ж: „Мешканці у нас надзвичайно байдужі!”

 

Небезпека від смітників цілком реальна, ближча, ніж здається, вважає головний санітарний лікар м. Черкаси Василь Загородній: „Дуже швидко у непотребі розводяться гризуни, які переносять лептоспіроз, сальмонельоз і навіть сказ. У Черкасах був випадок зараження сказом від укусу кажана. Цілком імовірне зараження сказом котів, які можуть поранитися під час полювання на мишей та щурів”.

 

Про небезпеку, яка не усвідомлюється, але від того не є менш реальною, говорить головний позаштатний медичний психолог Управління охорони здоров’я та медицини катастроф Черкаської облдержадмінінстраціі Лариса Мохнєва: „ Ми безкультурні в своїй масі! У це поняття я вкладаю насамперед ставлення до іншої людини. Нині багато людей разюче позбавлені душевної, особистісної цілісності. Скажімо, пристойно вдягнений чоловік може сякатися прямо на землю без носової хустки, може відштовхнути жінку від дверей транспорту і так далі. Якщо людина так себе поводить, вона висловлює ставлення до оточення, плюючи на землю – плює на всіх навколо себе і на себе також. Чи ж усе гаразд в душі такої людини? Якоюсь мірою такі вчинки свідчать про рівень агресивності – засмічуємо, отже зневажаємо чужу територію, плюндруємо її як загарбники. Тим часом не відчуваємо, що, як казав Порфирій Іванов, земля – вся планета Земля – це жива істота. Вона терпляча, але все одно відповість і за плювки і за кинутий непотреб. Чим завгодно: травмами, хворобами, нестатками. Отже плюємо на землю –– плюємо на життя, своє й чуже. Кажемо в такий спосіб на весь світ: „Я не вмію жити моїм життям!”. Що ж робити? З боку влади, створити умови, аби не провокувати недбалість. Скажімо часто і немає куди подіти сміття, на зупинках транспорту немає урн, а якщо є, то такі, що доводиться нахилятися аби вцілити талончиком у отвір. Владі треба знати і закономірність: якщо „низи” не бачать особливого занепокоєння і старання „верхів”, то відповідають їм байдужістю і нехлюйством. Відчуття, „рефлекс чистоти” притаманний з усієї живої природи лише людині. А це означає, що він виховується. Якимось чином перервався „ланцюжок” передачі суспільних навичок від покоління до покоління. Треба все ж звернути увагу на 14, 15, 16-річних, яким невдовзі бути батьками. Самі невиховані, вони відповідним чином роститимуть своїх дітей...”

 

Виходить, коло замкнулося: 1)міська та 2)районні влада , 3)комунальники, 4)освітяни, 5)міліція, 6)санітарна та 7)екологічна служби –– сім вийшло „няньок” у проблеми чистоти в нашому місті. „Кожна” по-своєму, як видається, зацікавлена у покращенні справ. У всіх же разом чомусь вона „без ока.”

 

Матеріал був опублікований у газеті “Ринок-Черкаси”