Те, що впродовж 20 років робить у мистецтві Ярослав Гладкий, фахівці вважають унікальним. Відкривши для себе одного разу гравюру, як жанр і можливість відтворення шедеврів світового образотворчого мистецтва, він перетворив один її різновидів – дереворит – на самодостатній мистецький напрямок, створивши унікальну техніку різьблення, яку й досі, не зважаючи на очевидний результат, багато хто вважає неможливою, принаймні у застосування для деревини. Унікальними є й розміри робіт. Адже з найдавніших часів майстри гравіювання були скоріше мініатюристами, роботи ж Ярослава Гладкого сягають монументальних розмірів. Не менше дивує і  час, який він присвячував їх створенню – це, щонайменше, місяці, а то й роки для одного твору. Для того, щоб народилася ікона Іоана Златоустого, знадобилося понад 7 років.

Прихід Ярослава Гладкого до мистецтва обумовлений цілим рядом закономірностей і однією щасливою випадковістю. За фахом – інженер-геодезист, випускник Львівської політехніки, свою трудову стежку розпочав співробітником знаменитої Пулковської обсерваторії, орієнтуючись сам і орієнтуючи по зорях різноманітні проекти, пов’язані з обороною. За кілька років він побував у найдальших закутках Заполяр’я, потім випробовував нове обладнання на великих висотах Приельбрусся, проходив співбесіду для участі в антарктичній експедиції... Але замість Південного полюсу виїхав до Львівщини, до батьків, які за віком потребували уваги. Від зірок поглядом заглибився у земні надра, працюючи на шахтах Червонограду та Волинського басейну. Отримав нову, хоч і дотичну до геодезії спеціальність – маркшейдера. У той час вперше побував у Києві – дружина умовила – і відвідав Державний музей Шевченка. Там побачив гравюри поета  - офорти з творів Рембрандта і відчув непереборне бажання самому спробувати робити щось подібне. До роботи по дереву прийшов не одразу – були спроби гравіювання на міді, ліногравюри. Але, чи то сама технологія, пов’язана з використанням хімічних, їдких речовин, штучність використовуваних матеріалів, спонукала приглянутися до дерева. Зрештою, ті твори, які задумував Ярослав Гладкий, на відміну від традиційної гравюри, не мали використовуватися для тиражування відбитків. Відповідно, і зображення мало бути, так би мовити, позитивним, реальним, а не негативним.

Для роботи майстер використовує переважно липові дошки, спеціально висушені і зрощені до необхідних розмірів у виробничих умовах, рідше матеріалом слугує деревина української берези, іноді – сосни. Робота починається з того, що дошка фарбується в чорний колір, потім наноситься малюнок, який вкривається лаком. І тільки після цього починається власне різьблення. Зрозуміло, що за таких умов однісінька хиба, найменший невірний рух може звести нанівець всю роботу. Втім, за словами Ярослава Гладкого, жодного такого випадку в його практиці не було.

Великою мірою щасливою обставиною для творчості пана Ярослава було те, що ця творчість не була джерелом заробітку – він кілька років працював на золотих копальнях Красноярського краю, займаючись різьбленням під час відпочинку вдома, на Львівщині. Не було й таким чином необхідності продавати готові роботи. Тобто те, що робить Ярослав Гладкий є творчістю в самому високому сенсі цього слова. І теми, які обирає майстер, завжди вважалися найвідповідальнішими для митців – репродукції творів видатних художників, сюжетні портрети видатних людей, відтворення канонічних ікон. 

Можливо саме так озиваються мистецькі гени роду? Адже прадід майстра Теодозій Гладкий був живописцем італійської школи і автором розписів в цілому ряді храмів Львівщини. А от гени козацькі привели Ярослава Гладкого з Львівщини на Черкащину. Адже одним з його предків є Матвій Гладкий, сучасник Богдана Хмельницького і його опонент в питаннях українсько-польських стосунків, Йосип Гладкий, останній кошовий Задунайської січі. Історію  роду пану Ярославу розповів його батько, який прожив більше ста років. На його думку, їхнє родове коріння саме на землі Лівобережної Черкащини. То ж віднедавна подружжя Ярослав та Світлана Гладкі стали мешканцями давнього козацького села Вереміївка, до якого вони якось приїхали на запрошення Володимира Недяка,  засновника місцевого музейного комплексу      «Козацькі землі України» , і потрапили в полон розкішної природи Придніпров’я.

Маючи численних прихильників, надзвичайно схвальні оцінки провідних мистецтвознавців, чималий досвід виставок на Львівщині, у Києві, Ярослав Гладкий вперше представляє свою творчість черкащанам, у яких нагода не тільки поринути у світ чудових образів, а й перейнятися енергетикою творчості, яка здатна позбавляти буденність сірості і надавати сенсу кожній прожитій миті.



На фото: Майстер та робота, якій він присвятив 7 років - ікона Сятого Іоана Златоустого; "Поезія кохання"; Погляд Богородиці: гра світла в різьблених штрихах - фрагмент Ікони Матері Божої Кристопільської; "Мцирі" ; з дружиною Світланою, онуком Сашком у виставковому залі музею поруч із автопортретом у 14-річному віці.