Другого дня Пасхи у Смілі відбулося фольклорно-етнографічне свято “Великодні передзвони” – чудова нагода відкласти всі житейські клопоти і поринути у барвисту і розкішно багатоголосу радість зустрічі з весною. Нею із величезною щедрістю ділилися майстри декоративно-ужиткового мистецтва зі Смілянщини. Та справжньою пісенною зливою обдарували народні співці та музики з усієї області.

Майже двогодинний концерт минув як мить. Розкішні веснянкові мелодії сплелися і забриніли невидимою ниткою єднання сотень поколінь, що творили, раділи, працювали, співали, плакали, страждали, гинули й перемагали – словом тисячоліттями жили на  нашій землі. Варто тільки уявити собі, що ТАК співали й двісті й тисячу років тому... Більше сотні виконавців – фольклорні співочі гурти, троїсті музики, окремі співаки, танцювальні колективи – саме завдяки їм зберігається і передається українська пісня, зберігається пам’ять про прадавні звичаї, мислення та стосунки зі Світом. На жаль, переважна більшість з них – солідного, а то й дуже поважного віку. Вже восьмий десяток розміняла незрівнянна Галина Ірклієнко з Лящівки, що на Чорнобаївщині, керівник знаменитої “Криниці”. і її ровесниць на сцені було чимало у гуртах “Надвечір’я” з Рацевого на Чигиринщині, “Громівчанка” з Уманського району, “Осітняни” з Христинівського району. Хоча співоча душа, напевно, не дає потьмяніти очам і поблякнути голосу. 

Цьогорічне Великоднє пісенне свято відкрило й нові голоси. Дебют відбувся у “Побратимів”, чоловічого дуету з Городища, чудово долучили свої голосочки до бабусиних співів і дівчатка із “Санжарів”, колективу із Санжарихи Смілянського району. Надзвичайно розмаїта пісенна спадщина Черкащини – навіть у межах однієї (далеко не найбільшої) області відчуваються мелодичні відмінності: на Чигиринщині трохи не так співають, не так голоси поєднують, як у Христинівському районі. А кожна подібна пісенна подія завжди приносить “прем’єри” – ще неспівані пісні. Здається, що й справді пісенне надбання України не має меж. Звільнена від штучного гноблення народна пам’ять продовжує озиватися з минулого обрядами й звичаями, часом унікальними для кожного села. Доринають до нас пісні, сповнені нерафінованих відчуттів і пристрастей, яких нема чого нам цуратися – й на чарчину в земляків та землячок наших давніх сил вистачало, і щоб раду дати нивам та клопітному господарству. 

За словами Наталії Сайченко, головного спеціаліста Черкаського обласного центру народної творчості та культурно-освітньої роботи, в області налічується 360 аматорських музичних колективів, окремих же виконавців – безліч! Незважаючи ні на які труднощі, на заклопотаність щоденними справами – в сільській місцевості по-іншому й не буває – народні музики співають, грають і блискуче представляють Черкащину на різноманітних фестивалях в Україні і за кордоном. На Черкащині діє обласні програма збереження нематеріальної культурної спадщини. І її не можна не зберегти. Важко собі уявити, що колись може настати весна без ЦИХ пісень!