|
14-01-2009 13:50 життя... Висока температура газових цін: рецепти лікування по-польськи
(початок читайте тут)
Сонце... в котлі
Пошукачі альтернативних можливостей для енергозабезпечення усе частіше підіймають погляд до джерела, часовий ресурс якого оцінюється науковцями аж у... 8 мільярдів років, тобто до Сонця. З середини 90-х років цікавість до використання сонячної енергії в Польщі повсякчасно зростає і вже буває на дахах сільських садиб поблискують пластини сонячних колекторів. На думку Маріуша Іванишина, керівника Представництва австралійської фірми „Сольхарт”, найстарішого в світі (з 1901 року) виробника сонячних колекторів, сонячна енергія в Польських широтах не може повністю витіснити із ужитку традиційні джерела тепла, але дозволяє досягти суттєвої економії звичних видів палива, що використовується для обігріву помешкань і гарячого водопостачання. За словами пана Іванишина, в гміні Бірча, де змонтована система сонячних колекторів, теплопостачання і гаряча вода обходяться на 30 відсотків дешевше, ніж раніше. Коштують колектори недешево – пластина розміром 1 на 2 метри виробництва фірми „Сольхарт” обійдеться приблизно у 1500 злотих, ще стільки ж потребує монтаж, а ще ж – відповідно термоізольована система накопичення і подачі теплоносія – води. Є трохи дешевші системи, але тільки колектори „Сольхарт”, як запевняє пан Іванишин, мають властивість починати працювати за годину до сходу Сонця і завершувати, коли Сонце вже за горизонтом.
Зважаючи на порівняно високу вартість обладнання для отримання сонячної енергії, саме „колективні” споживачі, тобто підприємства, громадські установи – лікарні, школи, самоврядні громади і вже навіть об’єднання співвласників житла є переважним замовниками обігріву від Сонця. До запровадження такої новації їх суттєво заохочують можливості отримання дотацій та пільгових кредитів як із вітчизняних – Національного та воєводських екологічних фондів, Фонду сприяння енергетиці – так і з пов’язаних з Євроспільнотою фондів. Так, вже згадана Бірча 62 відсотки коштів, необхідних для встановлення обладнання, отримала з Євросоюзу. Польський національний екологічний фонд на кожен квадратний метр встановленого сонячного колектора може дати дотацію у 1000 злотих. Звичайно, процедура отримання таких дотаційних коштів досить клопітна і потребує обов’язкового енергетичного аудиту проекту, але цілком реальна з огляду на те, що навіть школи в невеличких містечках на неї зважуються. Так, середня школа в Любачові на основі виконаного енергетичного аудиту змогла отримати гроші, вважай на докорінну модернізацію теплопостачання – на сонячні колектори, на заміну вікон та на нову сучасну котельню. З урахуванням можливостей сонячних колекторів часто ведеться в Підкарпатті і нове будівництво. Так саме сонячна енергія повністю забезпечує підігрітою водою госпіталь імені Івана-Павла II.
 Новий будинок для літніх самотніх людей в Перемишлі з самого початку був розрахований на використання сонячної енергії. На його дахах встановлені 22 сонячних колектори. Узимку для опалення доводиться використовувати і газ. Та сонячні колектори вносять і свій внесок в обігрів, підвищуючи температуру теплоносія до надходження його в традиційний котел на 10 –– 12 градусів. Влітку ж для підігріву води в будинку нічим окрім сонячних колекторів не користуються. Як запевняє директор будинку сестра Вероніка (установою опікуються монахині ордену Святого Василя Греко-Католицької Церкви), така економія надзвичайно важлива, адже ніякими пільгами ні по теплу, ні по електриці, будинок, не зважаючи на його соціальну значимість, не користується. Усе фінансування йде переважно за рахунок пенсійних коштів мешканців, лише на частину з них, особливо малозабезпечених, надходить дотація з воєводства, ще є пожертви благодійників. А от кошти Євросоюзу для соціальних проектів, за словами сестри Вероніки, отримати дуже важко.
Безпечно для природи та економічно вигідно
Бізнес пана Януша Токаржа з села Врублік Шляхетський, що майже на самому польсько-словацькому кордоні, заперечує усім, хто вважає екологічний підхід обтяжливим для розвитку бізнесу. Основна продукція, виготовлення якої нарощує пан Токарж – брикети з відходів деревообробного виробництва, призначені для опалення помешкань. На постачання таких брикетів у пана Токаржа вже укладані угоди з німецькими та італійськими споживачами. Він припускає, що попит буде тільки зростати, з огляду на все більшу зацікавленість країн Західної Європи у енерго- та природозбереженні. Його майстерня живиться двома вітряками по 160 кВт потужності кожен і малою гідроелектростанцією.
 Вітряки пана Токаржа побудовані в кредит, за гроші, що виділяються регіону Європейським Союзом на розвиток енергетики з відновлювальних джерел. З огляду на зростання цін на електрику, Януш Токарж має надію розрахуватися з кредиторами значно раніше, ніж за початково заплановані 9 – 10 років. Сам він за електрику, вважай, не платить. Тобто, коли ні вітру, ні води, він, звичайно відбирає електрику з мережі, але ж потім, як “розпогодиться”, віддає в мережу стільки, що залишається у виграшу. Тим більше, що як і випадку зі “Стальовою Волею” електрика від вітру чи води вважається “зеленою” і відповідно коштує (0,3 злотих за кВт.год.) та має бути викуплена вся. А зборів за забруднення природного середовища пан Токарж взагалі не платить. Ну хіба що за використання води малою ГЕС трохи. За його словами, для того, щоб такий, як у нього, вітряк себе виправдовував, він мусить на рік продукувати 135 тисяч кілоВатт електрики. Обидва його вітряки дають разом більше 350 тисяч кілоВатт. Будував він їх не зопалу, а з урахуванням даних місцевих метеорологів. Адже вітроенергетична установка такої потужності має сенс, коли середньорічна швидкість вітру становить не менше 5,5 метрів за секунду. Представник підприємства, що займається запровадженням вітроенергетичних установок “Галіція” з Перемишля пан Вальдемар Харвач стверджує, що з початку роботи, з 2001 року їм вдалося подолати сумніви щодо перспектив розвитку вітроенергетики на Підкарпатті. Тут, за його словами, цілком себе виправдовуватимуть навіть двоМегаВаттні вітряки і можна будувати потужні вітростанції. Щоправда, важко передбачити вплив інфразвукових коливань, що їх генерують разом з електрикою вітряки, на природний світ, зокрема на птаство. Але ж, каже пан Харвач, вітроенергія – найчистіша з усіх. Тому замовників у “Галіції” більшає. Переважно – це гміни, які все активніше включають до стратегічних планів розвитку застосування вітроенергетики разом з іншими видами відновлювальної енергетики. Безперечно, саме зростання цін на енергоносії змусило поляків шукати якихось нетрадиційних для цієї країни і, тим більше для України, рішень. А ще, як вважає пан Януш Токарж, певний примус Євросоюзу до запровадження енергозбереження та заходів захисту навколишнього середовища: “Якби не Євроспільнота, то поляки багато чого б і не робили!” Щоправда примус той підкріплений ще й певними фінансами. І хоч в Україні з цих факторів реальним є тільки перший, можна придивлятися до досвіду сусідів і починати його запозичувати. У польських селах, наприклад, газ мешканцям не відключають, бо там газом в селах хати майже ніхто не опалює. Сусіди готові до співробітництва, а води, сонця, вітру а ще кукурудзиння, стовбурців від соняшника, або ж гілляччя, що нині просто так спалюється обабіч доріг у нас вистачить, щоб обігріти окрім себе ще з пів Європи.
Матеріал підготовлений за сприяння Міжнародної медіа-програми “Партнерство для демократії”, організаторами якої є Південно-Східний науковий інститут (м. Перемишль, Польща), Фундація “Освіта для демократії” (Варшава, Польща) та Генеральне консульство США в Республіці Польща
|
13:17