10 січня 2008 року у Києві відбулося підписання угоди між Європейським банком реконструкції та розвитку ЄБРР і комунальним підприємством «Черкаситемлокомуненерго» про надання кредиту на суму 11,2 млн євро. Гарантом угоди виступила Черкаська міська рада.Подія викликала неоднозначну реакцію фахівців та громадськості, спочатку місцевих, а потім і київських. Зрештою, нещодавно черкащанам повідомили, що кредит є доконаним фактом. Та питань, на жаль, не поменшало. Отже, повертаймося до теми і до матеріалу, що був опублікований на початку 2008-го у газеті "Ринок-Черкаси".

цей вислів над своїм каміном повісив автор, добродій на прізвище Бернем, який свого часу займався генеральним плануванням міста Чикаго. Черкаські масштаби з Чикагськими не порівняти, але ініціатори запозичення від ЄБРР також наполягають на унікальності проекту. Особливою гордістю є перший в Україні випадок відмови ЄБРР від державної гарантії повернення кредиту і надання коштів лише під “чесне слово” міської влади.

“Грандіозний і кабальний. Це все про нього, запорізький проект, який справді був першим у галузі житлово-комунального господарства міст України. ..Грандіозним його називали під час підписання угод із ЄБРР, заявляючи, що він неодмінно дозволить підвищити міжнародний авторитет України. Сьогодні, коли захоплені оцінки поступово трансформувалися у визначення «кабальний, боргова яма», переконувати у протилежному стає дедалі важче.” Можливо “чесне слово” нинішньої управлінської команди Черкас і справило враження на ЄБРР, та ось у самому місті воно переконливо звучить не для всіх. У засобах масової інформації, громадських зібраннях, на сесійних засіданнях міської ради точаться гострі суперечки. На жаль, для переважної більшості городян ефект від цього як у відомій пісні: “А город подумал: ученья идут…” Тим часом від 10 січня цього року кожна черкаська родина має борг приблизно у 250 Євро (з розрахунку розміру кредиту плюс 8 щорічних відсотків за 15 років запланованого терміну дії угоди). І навряд чи знайдеться хто, готовий віддати їх за “просто так”. За що ж? Пробуємо розібратися, чи в підсумку ми отримаємо якісніші послуги з теплопостачання, а також стабілізацію та навіть зниження тарифів, як обіцяє міська влада? Микола Кушнір, директор КП “Черкаситеплокомуненерго” перелічує намічені до виконання за кредитні кошти заходи з реконструкції теплопостачання: “Індивідуальні теплові пункти, заміна насосів та котлів на трьох котельних, дві когенераційні установки...” У переліку пріоритетних інвестицій значаться також і заміна труб та пальників, програмне забезпечення для контролю роботи тепломереж та котелень тощо. Тут читачам треба дещо пояснити. Індивідуальні теплові пункти (не треба плутати з індивідуальним опаленням) з успіхом використовуються у Німеччині, Польщі, країнах Прибалтики, Росії для покращення централізованого теплопостачання. Так, у цих країнах покращують саме централізоване опалення, яке довело свої переваги в умовах зростаючих цін на газ та інші види палива. Індивідуальні теплові пункти (ІТП) дозволяють швидко відрегулювати температуру батарей в окремому будинку відповідно до погодних умов –– отже уникати відчинених навстіж кватирок та й дрижаків, поки система прогріється. Менше труб треба для теплотрас, а отже і аварій та поривів буде менше. Також кожен ІТП має лічильник тепла. Таких ІТП за кредитні кошти буде встановлено, нагадую, 107. На це піде приблизно чверть всіх коштів. Решта з переліченого обладнання, і, відповідно, три чверті кредиту, належить власне до справи теплогенерації, у деталі якої ми занурюватися не будемо. Лише скажу, що когенераційна установка (тобто та, що разом із теплом виробляє й електроенергію), встановлена три роки тому на одній з котелень, вже повністю себе окупила. За кошти від ЄБРР будуть змонтовані ще дві, далеко не зайві. На перший погляд виглядає все логічно...

“Кожного разу, коли політик висловлює бажання про щось особливо попіклуватися, ціна на це негайно зростає” (з книги Е. Маккензі “14000 фраз...”)

Всі роботи, які за кошти кредиту проводитимуться в котельнях або на теплотрасах, за словами Миколи Кушніра, сприятимуть підвищенню ефективності роботи підприємства, і досить швидко окупляться. І сумнівів в цьому немає. А от щодо ІТП... Директор “Черкаситеплокомуненерго” дипломатично зазначає, що питання їх обслуговування і власності в недалекому майбутньому “юридично не зовсім пропрацьоване”. Насправді (нагадаю, що на ІТП має бути витрачена чверть усіх коштів від кредиту) саме тут небезпека для всього проекту. Бо ж з уведенням ІТП логічно очікувати зменшення кількості тепла, що його братимуть від “Черкаситеплокомуненерго” споживачі, а отже і зменшення надходжень. А ще фахівці з міського управління ЖКГ (чомусь розмовляти з цієї теми всі погоджуються лише в режимі “не для преси” і скаржаться на приховування і від них інформації щодо робіт за кредитом) вважають, що з уведенням ІТП тільки на окремих будинках збільшаться затрати на теплопостачання інших житлових будинків та установ (у місті багатоповерхівок комунальної власності –– 1204, близько 50 –– це ОСББ, десь 100 –– кооперативні). Отже економії енергоресурсів насправді не буде і підприємство має усі шанси не дочекатися надходжень. Я тут попрошу читачів не відділяти себе від проблем цього підприємства, бо ж воно –– комунальне, отже спільна власність громади і його проблеми, виливатимуться проблемами для всіх черкащан. Головне ж, таке обладнання не може належати теплопостачальній організації, воно є елементом внутрішньобудинкової системи і з утворенням ОСББ (об’єднань співвласників багатоквартирних будинків) має логічно відійти у їхню власність. “Черкаситеплокомуненерго” до останнього заперечувало включення до проекту оцих самих ІТП. “Їх треба запроваджувати, –– каже Микола Кушнір, –– і не тільки в цих будинках. Але не в межах цього проекту. Справедливо було б, якби самі мешканці сплачували вартість встановлення ІТП у своїх будинках, або ж за це платив власник житла, а не підприємство (власником комунальних будинків є міська рада)”. Усе ж перемогла точка зору міського керівництва, яке вважає, що діє в інтересах споживачів. Та “везунчикам” радіти зарано, адже, за словами директора “Черкаситеплокомуненерго” від ІТП ефективність використання тепла залежить тільки на 5 відсотків”. І зростання вартості енергоносіїв одразу цю економію “з’їсть”. “Більша економія, –– продовжує Микола Кушнір, –– можлива на 10%, якщо замінити вікна, ще на 20% –– з утепленням стін, якщо ж привести в порядок покрівлі, горища і підвали, то можна додати ще 10% економії тепла. Але то –– справа мешканців”. Такі роботи потребують таких витрат, що страшно й думати. Інакше “засувки” завжди будуть відкриті “на максимум”. Усі ІТП обладнуються приладами обліку, отже мешканцям 107 будинків доведеться платити за тепло за лічильником. У практиці “Черкаситеплокомуненерго” траплялися випадки, коли встановивши лічильники мешканці їх потім навмисне псували і поверталися до оплати “за метражем”, бо ж так виходило значно дешевше. То чверть суми кредиту –– “в трубу”?

“Міст вже запланований, тепер планують ріку” (Хенрік Ягодзинський, польський літератор)

Микола Кушнір застерігає, щоб не складося враження, що він є противником проекту. От тільки... Він наводить приклад подібного проекту, виконаного в Таллінні за кошти кредиту Світового банку реконструкції та розвитку: “ Там спочатку створили ОСББ і кожне об’єднання самостійно вирішувало питання по ІТП, утепленню фасадів, заміні вікон і т.д., а теплопостачальне підприємство займалося своїми проблемами. У Польщі спочатку провели масовані заходи з покращення енергоефективності житла. Завдяки цьому споживання тепла знизилося на 42%, вартість опалення зросла тільки у 2 рази.” А ось приклад із Латвії. За індивідуальний тепловий пункт мешканці будинків доплачують до вартості тепла по 0,05$ з кожного квадратного метра для того, щоб виплатити отриманий кредит протягом 10 років. Самостійно регулюючи температурний графік у будинку, не переплачують за опалення і виплата кредиту йде без проблем. Підозрюю, що про вікна й стіни у Ризі також попередньо подбали. У нас же якось усе догори дригом.

"Ось ЄБРР припускав (чи все ж таки знав?), що вчасно у нас все одно нічого не зроблять... Тому підійшов до укладання кредитної угоди розумно: по-перше, усі зміни необхідно погоджувати з банком письмово, а по-друге, за невибірку в термін кредитних коштів платити штрафи...Поки з банком відбувається активне листування з будь-якого приводу, з хоча б трохи значимої зміни, час іде, дозволу на вибірку коштів немає, графік порушується, а грошики (штраф) — капають!..Воістину час — гроші.Хоча спроба комплексно підійти до енергозбереження у житловому фонді таки є. За словами Світлани Романенко, заступника начальника міського управління ЖКГ, розроблений пілотний проект “Реформування системи управління ЖКГ” для двох мікрорайонів, загалом 67 будинків в центрі міста та районі вулиці Різдвяної. У цих будинках, разом із різними заходами, в тому числі встановленням ІТП планувалися і капітальні ремонти. Можливо, якщо на цей проект вдасться отримати кошти державної субвенції, то географічно роботи “Черкаситеплокомуненерго” за кредит ЄБРР та пілотний проект співпадуть. Але ось іще перешкода: для отримання коштів державної субвенції необхідно мати стратегічні плани, а у міста такого немає. Немає у міста і перспективної схеми теплопостачання – документу, який передбачений Законом “Про теплопостачання”. Ні, схема, розроблена ще за радянських часів десь існує, але вона не затверджена сесією і, як кажуть фахівці “її –– що нема”. А в теплопостачанні назріває значно важча проблема. Під загрозою частина міста, що отримуює тепло від ТЕЦ, державного підприємства, яке знаходиться в оренді і в управлінні у приватної фірми. Орендар, за словами заступника міського голови Володимира Александрова, абсолютно не переймається нічим окрім збирання грошей за опалення: “В такій ситуації енергетичний об’єкт може загинути і 60% городян залишаться без тепла”. То чи варто було ув’язуватися у кредит і платити зайві гроші, які так потрібні місту? Повертати ж доведеться з відсотками.

“Блаженні юні. Бо вони успадкують державний борг”

( Герберт Гувер, президент США)

Черкаській юні доведеться успадкувати ще й борги муніципальні. Без яких, як стверджують фахівці-комунальники, можна було б і обійтися. Віднявши від суми кредиту оту нелогічну чверть, що стосується ІТП отримаєм 8,4 млн. Євро, тобто приблизно 65 млн. грн. Минулого року державних субвенцій для комунальної галузі, “зайшло у місто” 10 мільйон гривень. І якщо така практика продовжуватиметься, то можна було б поступово всі заходи з енергозбереження на підприємстві запроваджувати. Якщо ні? Житейська мудрість підказує, що до кредитів варто вдаватися ретельно все обрахувавши. З кредитом ЄБРР, на жаль, це не так. Скоріше навіть навпаки. І міській громаді таки є чого боятися. Це підтверджують і виступи депутатів міської ради на останньому сесійному засіданні, і висновки міських фінансистів –– в міському бюджеті, може не виявитися грошей, аби гарантувати виплати за кредитом.

"Якась бізнес-група, за підтримки влади, неофіційно контролює комунальне підприємство, його фінансові потоки, у тому числі й кредити ЄБРР, та ще й з допомогою диких тарифів залізла в кишеню інших підприємств і хоче в’їхати в рай на чужому горбі?! І вони ж при цьому в білому. А Запоріжжя залишається з поганою водою, зате в неоплатному боргу. Принаймні у досяжному майбутньому”. І Микола Кушнір не заперечує, що з кредитом пов’язаний великий ризик: “Невідомо, як складатиметься ціна на енергоносії, як населення себе поведе, бо ж ЄБРР зобов’язує міську владу затверджувати незбиткові тарифи. І хоч я не сумніваюся в ефективності проекту, повертати кредитні ресурси буде важко”. Населення, принаймні споживачі ТЕЦ. дійсно ображатиметься, бо за тепло доведеться платити за тарифом, затвердженим з урахуванням кредиту, вигоди від якого їх не стосуватимуться. І ще більше підстав для тривоги дає аналогічний проект за кредитні ресурси ЄБРР, але тільки на Запорізькому водоканалі. Усі, хто зацікавиться подробицями, можуть прочитати про це в Internet http://esco-ecosys.narod.ru/2004_10/art25.htm . Цитати з цього матеріалу на врізах.

У Черкасах все буде не так?